Карнавал по- пістинськи

У передвечір Старого нового року, з різноголосим дзенькотом, гучними ударами бубна, сміхом і жартами, гуцульськими селами ходять Меланки.

Це- улюблене свято молоді, що поєднало в собі язичницьку традицію та християнське вшанування святої Меланії, за формою цілком відповідає дефініції ''карнавал''. Пістинська Меланка ще не настільки відома, як бразильська самба, однак дійство в цьому селі з кожним роком збирає все більше гостей.

Те, що до параду Меланок (14 січня) пістинці підходять з небаченим розмахом і запалом, стає зрозуміло дорогою до славнозвісного Косова. Чим ближче до центру села Пістинь, тим повільніше рухається транспорт,а то й зупиняється- прямо біля траси вирує карнавал. Кого тут тільки не побачиш?

Традиційні дід і баба, Василь і Меланка... А поміж ними снують гуцули- екстремали, топ-моделі, відомі чиновники, грецькі боги і всяка нечисть... На змонтованій сцені виступають "правдоподібні" зірки естради.

Неподалік- гамірний циганський табір... Чаc від часу на багатоголосі специфічні звуки сирен,глядачі роблять коридор, яким проїжджають терористи, американські поліцейські, стрептиз- бар, весільний кортеж... Черкаючи косами по асфальту "кипить" справжня косовиця.

Дзенькають кайдани,свищуть нагайки, вигуки і зойки- це турки ведуть у неволю горян. А на горизонті- піратське судно... Неповторні костюми, дотепні сюжети! Карнавальних персонажів уже й не перелічити.

І щороку вони інші! Окрім роботи над костюмами найбільше часу вимагає виготовлення традиційних масок, які роблять місцеві майстри- умільці. Здається, що у Пістині до Меланки готуються цілий рік, з року в рік.

Вміють тут і працювати і веселитися, бо наскільки живим є народ, настільки живою, а не законсервованою, є традиція.